Іноді якась
незначна подія чи помилка, привертають більше уваги, ніж щось справді добре і
потрібне. У друкарні стався якийсь комп’ютерний збій. А на обкладинці
чергового, другого номеру журналу «Музеї України» магічним чином виникла цифра
три. Зрозуміло, ніхто того не помітив. Здивувалися лише співробітники «Укрпошти»:
де другий випуск? Лише тоді відкрилася помилка поліграфістів…
Ситуацію
виправили. Поштарі задовільнилися офіційним листом. Наклад пішов передплатникам.
А на унікальний номер почалося справжнє полювання колекціонерів.
Нагороди журналістам від прикордонників Наближається
до завершення епопея з порятунку Центрального музею Державної
прикордонної служби України. Вже зрозуміло, що преса і громадськість, за
активної підтримки ветеранів-прикордонників, не дадуть знищити відомчий
музей. Як нам стало відомо, досягнуто компромісного варіанту, який
влаштовує всіх. Очікуємо гарних офіційних новин!
Обнародованы архивные материалы о тайных операциях нацистов
Впервые для широкой публики раскрыты архивные материалы спецслужб,
до последнего времени находившиеся под грифом строгой тайны. Вчера были
представлены первые книги этой уникальной прозы " Гриф секретности
снят".
Головний редактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб робить традиційний відеоогляд паперової версії часопису №2 за 2011 рік.
В номері
унікальні матеріали про українські марки, кампанія на захист Музею
прикордонників, писанку, регіональні новини, Жовківський замок, ОУН,
дивізію Галичина, Кирила та Мефодія, Збараж...
Іноді нам
надходять екзотичні пропозиції. Зателефонували цікаві люди і попросили
перевірити певні квадрати лісового масиву в районі міста Зіген у Німеччині.
Ніякої конкретики і деталей не отримали. Розуміючи, з ким маємо справу, ми
спробували роздобути максимальну кількість інформації. Почалися переговори.
Люди, на яких ми можемо спиратися у Німеччині, дізнавшись, що повинні шукати,
категорично відмовилися! А ми маємо фрагменти матеріалів, здатних викликати
сенсацію і резонанс у міжнародному масштабі. Це знову сіра зона історії. Ні
доказів, ні спростувань. Не дочекаєтеся і офіційних коментарів… Знову про
Аненербе.
Позитив був лише
кілька секунд. Почався прямий ефір, ми привіталися. Все. Далі пішла критика
всіх і за все. Так відзначали День музеїв на Київській державній
телерадіокомпанії. Проблем накопичилося дійсно багато. І сумно, що ніхто крім
громадськості і преси не береться їх вирішувати…
Талановита
тележурналістка Тетяна Кулик звела у студії депутата Київради, Голову комісії з
культури Олександра Бригинця, заступника директора Національного художнього
музею Миколу Скибу і автора цих рядків.
Редактор «Музеїв
України» Віктор Тригуб: «Та зробіть музей Сталіна - Гітлера і заспокойтеся!»
Україна, як це не
дивно, є лідером у музейній галузі Європи! У нас близько 5000 закладів різного
підпорядкування. 499 музеї системи Мінкульту, десятки музеїв у інших
відомствах, на підприємствах, приватних, 3500 музейних кімнат у системі
Міносвіти. Зрозуміло, некоректно порівнювати Софію Київську з маленьким Музеєм
слідопитів, експозиція якого розгорнута на горищі гаражу, але всі музеї мають
право на існування, популяризуючи певний історичний період. Зрозуміло, що
працювати в музеї у наш кризовий час складно. Велика відповідальність, малі
зарплати. Периферія суспільної уваги. Галузь періодично стрясають різноманітні
скандали, рейдерські атаки, зухвалі пограбування. Відстояти хоча б один музей
завдання надскладне. Говоримо з людиною, яка разом з командою врятувала десятки
музеїв – головним редактором і засновником часопису «Музеї України» Віктором
Тригубом.
До Дня музеїв
укладено антирейтинг структур, які знищують музеї, перешкоджають їх роботі,
організовують рейдерські атаки, ігнорують протести громадськості і преси.
Ніяких несподіванок серед «переможців» цього печального списку немає. Занадто
багато було публікацій у пресі… Але, список фігурантів сам по собі одразу став
сенсацією. Дуже гучні прізвища, відомі структури.
Ця тема, мабуть
найдорожча у світовій журналістиці. Вартість зниклих цінностей СРСР становить
такі астрономічні цифри, які навіть важко вимовити. Золотий запас, накопичений
кількома поколіннями радянських людей, буквально випарувався протягом вересня,
жовтня, листопада 1991 року. Практично вся інформація про той чудернацький
період суворо засекречена. Народу розповідають якісь казочки, закликаючи
потерпіти ще трохи. Чи не час Україні порушити реальну кримінальну справу,
дослідити долю золотого запасу СРСР і тихенько отримати свою частку. Хто чи що
заважає?
Є приємні новини. Вдалося відкрити сайти
Музею рідкісної книги у Ніжині -http://nigin-museum.do.am/і Музею Жовківського замку на Львівщині - http://zhovkva-zamok.do.am/Це буденна
робота в рамках програми «Музейний сайт», яку вже кілька років реалізує команда
журналу «Музеї України». Взагалі, нами створено майже 30 музейних сайтів! І ця
робота триває.
Команда журналу «Музеї України» тихенько продовжує
просувати українські музеї в інтернет. Цього разу звернули увагу на унікальне
місце – Жовківський замок. Державний музей-заповідник, Львівська область.
Из музея-диорамы в Переяслав-Хмельницком хотят сделать монастырь
Музейные экспонаты без выставочного
зала. Такая участь может ожидать фонды музея "Битва за Днепр", который
размещается в Вознесенском Соборе Переяслава-Хмельницкого. Экспозиция в
храме появилась еще в 70-х. Ее главный элемент – монументальная диорама,
где изображено одно из самых знаменитых сражений Великой Отечественной.
Но теперь церковь заявила о своих правах на помещение. А нового
пристанища для музейщиков не нашли. Продолжит Руслан Ярмолюк.
Чи не варто використати елемент прапора Січі в символіці ВМС України? Розмови про це початися.Цій пригоді
виповнилося чотири роки. Ми вже про неї якось і забули. А історики лише зараз
про щось починають один одного питати. І ми бачимо,що так нічого і не
зрозуміли. Пишуться якісь недолугі статті, виникають легенди. Доводиться
повертатися і пояснювати. Мова піде про справжнього таємного супергероя
України, який зміг проникнути в секретні сховища ФСБ в Ермітажі, один з яких
названо в добрих імперських традиціях – Малоросейскій отдел.
Це дуже заплутана
історія. І на перший погляднапівфантастична. Журнал «Музеї України», як завжди, опинився на вістрі
не дуже зрозумілого стороннімшпигунського детективу, що відбувається у реальному часі. Нам обережно
надають крихти інформації про невідому сторінку національно-визвольної боротьби
на Західній Україні і неймовірну розвідувальну операцію, швидше за все,
англійської розвідки періоду Холодної війни. Виходить, що якийсь підрозділ
Служби безпеки ОУН, розпочавши співпрацю із західними спецслужбами, протримався
аж до 1990 року! Їх так і не змогли викрити!
Продовжується
епопея захисту Центрального музею прикордонної служби України. Нагадуємо, нове
керівництво Мінкульту з подачі сімейної пари, яка взяла владу у Нацмузеї
історії Великої Вітчизняної війни, вирішило банально викинути Музей
прикордонників з приміщення. Просто не продовжують договір оренди.
Протягом кількох
днів редактору журналу «Музеї України» телефонував невідомий з вимогами
термінової зустрічі. Нарешті, в один з днів, в районі 23 години вечора,
здибанка, яку краще назвати бандитською стрілкою в кращих традиціях 90-х,
відбулася.
Троє невідомих
чоловіків кримінальної зовнішності, висказали категоричне незадоволення серією
публікацій часопису стосовно ситуації довкола Національного музею народної
архітектури і побуту України в Пирогово.
Розпочалися
будівельні роботи. Дуже часто люди знаходять останки солдат, загиблих на місцях
колишніх боїв. І вже від совісті окремих людей залежить, що вони оберуть…
Зателефонував
знайомий-будівельник. Повідомив, що при будівництві дачі відкопали останки
радянського бійця. Скоріш за все, зв’язківець – поруч лежали залишки котушки
для телефонного проводу. Господар-крутелик велів віднести до лісу і тихо
закопати.
Народний депутат України, Перший заступник
Голови комітету ВР, член редколегії часопису "Музеї України" Ольга
Боднар коментує ситуацію довкола виселення з орендованого приміщення
Центрального музею Держприкордонслужби.
