Часопис «Музеї
України» послідовно впроваджує нові інформаційні технології. Створивши студію і
кілька простих мережевих телеканалів, ми зрозуміли, що попит на маленькі
Інтернет-фільми, які швидше можна назвати бесідами про історію, дуже великий.
Між тим, їх виробництво не потребує якихось великих витрат, дорогого
обладнання, спеціальних навиків, часу. Тому, вирішили дооформити проект,
запустивши окремий сайт «Музеї УкраїниТV» http://museumua-tv.do.am/
Це розслідування
почалося на Печерську. За кілька днів ми вийшли на Аргентину, Парагвай,
Бразилію, Росію, Ізраїль, Канаду, США, Німеччину… Нині маємо повноцінний
міжнародний детектив, здійснили сенсаційну знахідку і знаходимося на порозі
значного відкриття. Можливо, кількох… Якщо не перешкодять загадкові люди, які
кинулися вслід за нами заплутаними
слідами таємниць Адольфа Гітлера і зловісного Доктора Йозефа Менгеле.
Єдиний спеціалізований часопис «Музеї України» підвів риску під 2009 роком. Видано останній, четвертий номер щоквартальника. І хоч аудиторія сайтів журналу набагато більша і динамічніша, особливу цікавість музейників і науковців викликають саме матеріали паперової версії.
Десь до 1990
року, українців світу надійно розділяла залізна стіна. Підтримувати контакти із
канадійськими, американськими, німецькими родичами було практично неможливо.
Листи йшли якимись таємними каналами. Інформація якщо і доходила, то дуже
перекрученою…
Між тим,
емігранти Першої Незалежності, галичани, гастарбайтери Другої світової,
оунівці-бандерівці жили своїм, хоч і ізольованим, але насиченим життям.
Зберігалися традиції, писалися книжки і підручники, видавалися газети…
При часописі
«Музеї України» розпочала роботу одноіменна відео-студія. Ми скористалися
можливостями Інтернету – сервісів Репка, Ютубе, Мел-РУ. Мовлення розпочали з
створення власних міні-фільмів, які швидше назвати відеоблогами.
Ці
картини довго були під забороною. Виникають якось епізодично –
відходить покоління війни. А нащадки позбавляються незрозумілих речей.
Команда журналу «Музеї України» продовжує міжнародне розслідування
таємниць епохи Третього Рейху.
По многочисленным просьбам размещаем фильм о загадках фашистов.
Совершено сенсационное открытие! В горах Баварии найдена картина зловещего фашистского палача доктора Йозефа Менгеле! Это результаты поисков легендарного альбома Гитлера, подареного Рибентроппом украинскому художнику Николаю Глущенко.
5 мільярдів доларів за золото Кубанської республіки!
У спадок від царської Росії, молодій Кубанській республіці дісталися гігантські кошти. Ліквідні акції монополій, багато золота і срібла у злитках, ювелірні вироби, чимало цінних речей Запорізького і Кубанського козацтва. В Єкатиринодарі царський уряд концентрував кошти для фінансування бойових дій на турецькому напрямі.
Честно
говоря, мы оказались не очень готовы к такому нездоровому вниманию,
особенно учитывая тот факт, что главными персонажами этого
расследования оказались первые руководители фашистской Германии,
эсесовский палач и советский шпион…
Створено перший відеофільм зі свідченнями учасника неймовірних розшуків малюнків керівників нацистського Рейху. Новостворена студія Українське Інтернет-ТБ розпочала цикл записів про загадки сучасної історії.
Для зйомок спеціально вибрали вечірній час. Майстерно створили ефект прихованої шпигунської камери. Погане світло, приглушений звук, розмите зображення… Глядача примушують прислухатися, перебуваючи в напрузі всі десять хвилин.
Найвідоміші художники Рейху: Гітлер і доктор Менгеле
Детектив
довкола легендарного альбому з малюнками Гітлера, подарований
Рібентроппом художнику Глущенку, триває. Маємо з десяток версій. Вже
зрозуміло, що якщо альбом вцілів і залишився в Києві – знайдуть. Тут
справа часу і коштів. Є те і друге.
Ця
історія моментально перетворилася на легенду, хоча і до цього була
міфом. Кількість чуток, натяків, гучних прізвищ перевищує всі межі. Все
це моментально перетнуло межу сірої зони історії і міжнародної
політики. Дуже сумнівно, що найближчим часом хтось з солідних науковців
ризикне репутацією, аби розібратися у хитросплетіннях цього сюжету. Все
покрито мороком таємниці. Альбом Гітлера, подарований художнику КДБ
Глущенку Рібентропом.
Жарт про Маленьку партію снайперів давно став легендою. МПС - напівзабороненим романтичним символом.
В якийсь момент, ми зрозуміли, що Партія снайперів перетворилася на
єдину реальну альтернативу керованому політичному хаосу, який охопив
весь колишній СРСР і Східну Європу.Є крах всіх
офіційних ідеологій. Комунізм, як і фашизм, застарів. Олігархічні
ліберасти вже неспроможні прикрити свою жадобу до наживи ілюзіями про
«вільний ринок».
Музей слідопитів
продовжує приваблювати журналістів. Не дивлячись на заметені дороги, мороз, до
музею прорвалася знімальна група ТРК «Тоніс».
Напередодні,
кілька днів тривали переговори з керівництвом журналу «Музеї України», обирали
екзотичний музей, про який можна було б розповісти глядачам. На жаль, починаються складні часи - В.Даниленко, з Нового року залишається без
роботи – скорочення. І півроку до пенсії. Думаємо, як владнати ситуацію.
Сподіваємося на підтримку небайдужих патріотів, спонсорів…
У дотов «линии Сталина» хлещут водку Раньше
сооруженные из немецкого металла огневые точки охраняла милиция, а
сегодня в них хозяйничают мародеры. Согласитесь, прочесть в книге об
исторических событиях — это одно, а вот побывать в местах, где
вершились великие дела, — совершенно другое. Особенно когда речь идет
об одном из самых знаковых событий ХХ века — Великой Отечественной
войне.
Одна таємниця породила іншу. І сюжет тут закручений назаздрість
сценаристам. Публічна частина почалася 1987 року, коли останній голова
КДБ УРСР М.Голушко, оприлюднив інформацію про загадкового радянського
розвідника, що повідомив дату нападу Німеччини на СРСР.
Ось вона,
запланована сенсація. Після розпаду СРСР, вище керівництво КГБ організувало
вивіз двох вагонів суперсекретних документів з Києва до Москви. Керував
процесом генерал Голушко. Виникла легенда.
Пройшло багато
років.
Раптово, про ці
вагони згадує генерал КГБ Є.Марчук. Як про легенду.
Генерал
КГБ-СБУ-ФСБ М.Голушко посміхається: «Навіщо вивозити документи, якщо перші примірники
і так в Москві!». Архіви залишаються легендою…
ОДНИМ УДАРОМ - СЕМЕРЫХ. Полет Юнкерса-52 в Москву в гости к Сталину.
Когда-то, в 1994 году, сначала
на английском, а потом и на русском языке вышли мемуары Павла
Судоплатова «Разведка и Кремль», известного генерала КГБ, отсидевшего
15 лет на Лубянке «за связь с Берией». Он - организатор ликвидации
Коновальца (лично) и Троцкого.
Шукач скарбів
Віктор Тригуб: «Золотий запас Січі коштує мільярди!»
Історики просто
бояться коментувати їх відкриття – ніяких наукових посилань, цитат. І в той же
час реальні фото, символічна зброя, прапори, антикваріат, документи… Все
виникає з нічого. Скрізь – морок містики. Вони говорять, що працюють в сірій
зоні історії. Такі собі люди туману. Чи їжачки… Хоча, чергової їх появи читачі
спрагло чекають. Найбільшого резонансу мають розслідування таємничих слідів
золотого запасу Запорозької Січі, Кубанської республіки, скарбів Махна, УНР,
Полуботка… В пресі постійно виникають якісь фантастичні розповіді, які ще
більше заплутують ситуацію, переводячи все до стандартів легенд.
Эпопея розысков сабли Мазепы давно превратилась в легенду. И
в некий геополитический символ, которым очень любят размахивать разнокалиберные
деятели по разные стороны украинской границы. Да, международный детектив получился
знатный…
Нам, непосредственным участникам всех тех невероятных
событий, ничего не остается, как мирно пить пиво, вести вялые переговоры с
несколькими кинокомпаниями и периодически делать уточнения. Между прочим, это
так забавляет…
Ці
картини довго були під забороною. Виникають якось епізодично –
відходить покоління війни. А нащадки позбавляються незрозумілих речей.
Команда журналу «Музеї України» продовжує міжнародне розслідування
таємниць епохи Третього Рейху.
Честно
говоря, мы оказались не очень готовы к такому нездоровому вниманию,
особенно учитывая тот факт, что главными персонажами этого
расследования оказались первые руководители фашистской Германии,
эсесовский палач и советский шпион…
Детектив
довкола легендарного альбому з малюнками Гітлера, подарований
Рібентроппом художнику Глущенку, триває. Маємо з десяток версій. Вже
зрозуміло, що якщо альбом вцілів і залишився в Києві – знайдуть. Тут
справа часу і коштів. Є те і друге.
